Вісник Хустщини

Закарпатська область,
м.Хуст
Сьогодні:
Вівторок, 19 Березня

Любов до людей і життя – запорука довголіття 95-річної хустянки

Якби повернути час назад, вона б не змінила у своєму житті абсолютно нічого. 13 вересня мешканці міста над Тисою Ліні Андріївні Петровицькій зозуля накувала мудрих 95 років. Хоча нелегким було життя цієї надзвичайної жінки: вона пережила голодомори, війни, різні історичні перипетії та ніколи не втрачала головного – любові до людей та життя. І, напевно, тому й воно відплачує їй тим самим.


Короткий літопис життя


Народилася Ліна Андріївна Петровицька 13 вересня 1926 року в Полтавській області в родині сільських учителів. Через голод сімя змушена була переїхати до Чернігівської області. Саме там і сталася найбільша трагедія - під час так званих зачисток у лютому 1943 року фашисти арештували її батька Андрія Жигилія і разом із 33 односельчанами живцем спалили в сараї. Цей біль назавжди залишиться в її серці. Та життя продовжувалося. Разом із старшим братом Андрієм вона веде господарство, будують хату – всіляко допомагають вбитій горем матері. Після закінчення 10 класу здібна та спрагла до знань дівчина вступає до Львівської сільськогосподарської академії, а вже згодом, зустрівши своє кохання й пов’язавши назавжди долю з педагогом і письменником Борисом Іллічем Петровицьким, переїздить на Закарпаття і здобуває другу вищу освіту в УжДУ за спеціальністю “Біологія та хімія”. Більше 40 років присвятила вчителюванню у Хустській СШ I-III ст.№1 ім.А.Волошина, викладаючи хімію. Свою професію завжди сприймала як покликання, адже мріяла про неї з дитинства.

Головне – любити дітей

Фраза “вчителем не стають, ним народжуються” для когось може видатися банальною. Але цей вислів стовідсотково стосується Ліни Андріївни, яка стала для своїх учнів взірцем справжнього педагога. Навіть через десятки років вдячні учні пам`ятають свою вчительку. Вони дякують їй за безцінні уроки життя, за те, що бачила та відкрила в них особистість. Згадують: Ліна Андріївна ніколи не ставила двійки. Могла поставити ….одиницю – завжди давала шанс учневі виправити оцінку, адже її за бажання так легко можна було справити на четвірку! А дітям завжди потрібно давати шанс, всі ж бо помиляються. Головне – оступившися, не впасти духом, не втратити бажання вчитися, уміти зберегти той цінний вогник знань у дитячих сердечках. Колишні учні і зараз із теплою усмішкою згадують добру й лагідну вчительку, часто телефонують, цікавляться здоров`ям, бо вона їм як друга мама. На жаль, кілька років тому відійшов у вічність коханий чоловік, з яким у любові та злагоді прожили майже 70 прекрасних років, виростили люблячих і турботливих сина й доньку. Славний рід продовжують четверо онуків та п`ять правнуків.


Секрет довголіття Ліни Петрівни – у любові до людей. “Не робіть зло, бо воно отруює душу, а зробивши добро – забудьте, не чекаючи взамін, бо це той скарб, що після поділу лише збільшується”, – переконана ювілярка.


Тож нехай благословенними будуть подальші літа. Нехай вересневий дотик життєвої осені буде теплим та лагідним, а Господь щедро обдаровує ювілярку Своїми ласками, щоб разом із близькими серцю людьми зустріти славне сторіччя!


Богдана КЛЕКНЕР.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.